морж

МОРЖ, а́, ч.

1. Водяний ластоногий ссавець із вусагою мордою, великими іклами (у 2 знач.) та короткою шерстю.

Морж знову з’явився,за кілька, метрів від човна (Трубл., Лахтак, 1953, 120);

*У порівн. Відсапуючись, як морж, опускається він у крісло, спритно підсунуте паном Пржембецьким (Тулуб, Людолови, II, 1957, 394).

2. розм. Про людину, що купається в крижаній воді.

Значення в інших словниках

1. морж — морж 1 іменник чоловічого роду, істота морська тварина морж 2 іменник чоловічого роду, істота про людину розм.  Орфографічний словник української мови
2. морж — -а, ч. 1》 Водяний ластоногий ссавець із вусатою мордою, великими іклами (у 2 знач.) та короткою шерстю. 2》 розм. Людина, що купається в зимовий час у відкритих водоймищах; любитель цілорічного купання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. морж — МОРЖ, а́, ч. 1. Водяний ластоногий ссавець родини моржевих із вусатою мордою, великими іклами (у 2 знач.) та короткою шерстю. Морж знову з'явився за кілька метрів від човна (М. Трублаїні); * У порівн.  Словник української мови у 20 томах
4. морж — А, ч. Морозиво. Ходім по моржу з'їмо.  Словник сучасного українського сленгу
5. морж — вел. морський ссавець, єдиний з уцілілих представників родини моржових; живе у прибережних водах Арктики; довж. тіла бл. 3,7 м, маса бл. 1,2 т; у самців верхні ікла бл. 85 см; охороняється.  Універсальний словник-енциклопедія