морильник

МОРИ́ЛЬНИК, а, ч.

1. Той, хто труїть комах, щурів і т. ін.

2. Робітник, що морить деревину.

Значення в інших словниках

1. морильник — мори́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. морильник — -а, ч. 1》 Той, хто труїть комах, щурів і т. ін. 2》 Робітник, що морить деревину.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. морильник — МОРИ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Той, хто труїть комах, щурів і т. ін. 2. Робітник, що морить деревину.  Словник української мови у 20 томах