мохнатий

МОХНА́ТИЙ, а, е. Те саме, що волоха́тий 1 — 4; кошлатий.

Протяг [Хома] йому мохнату руку з карлючкуватими пальцями (Кв.-Осн., II, 1956, 241);

Пан Темницький був.. з великими вусами і мохнатими бровами, мав рум’яні щоки (Фр., II, 1950, 291);

Хлопець стояв перед трюмо з мохнатим рушником за плечима (Вол., Місячне срібло, 1961, 7);

Уже горіли мохнатими і червоними, як жар, шапками будяки (Тют., Вир, 1964, 230).

Значення в інших словниках

1. мохнатий — мохна́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. мохнатий — -а, -е. Те саме, що волохатий 1-4); кошлатий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мохнатий — Волохатий, див. косматий  Словник чужослів Павло Штепа
4. мохнатий — МОХНА́ТИЙ, а, е, розм. Те саме, що волоха́тий 1–4; кошлатий. Протяг [Хома] йому мохнату руку з карлючкуватими пальцями (Г. Квітка-Основ'яненко); Пан Темницький був .. з великими вусами і мохнатими бровами, мав рум'яні щоки (І.  Словник української мови у 20 томах
5. мохнатий — ВОЛОХА́ТИЙ (з густим волоссям, вовною, волосками; з ворсою на поверхні); МОХНА́ТИЙ розм.; МАХРО́ВИЙ, ВОРСИ́СТИЙ, ВОРСЯНИ́Й, КОШЛА́ТИЙ (з густою ворсою, утвореною нитковими петлями).  Словник синонімів української мови
6. мохнатий — Мохнатий, -а, -е Мохнатый; пушной. Звір мохнатий. Яка вона мохната, така невістка багата О. 1862. IV. 37.  Словник української мови Грінченка