мужичище

МУЖИЧИ́ЩЕ, а, ч., дорев., зневажл. Збільш. до мужи́к 1 — 3.

— І говорив же [писар], і приказував, щоб не лізли сюди до мене ввечері! Ні, таки лізуть, мов ті свині, оці мужичища!.. (Н.-Лев., IV, 1956, 158).

Значення в інших словниках

1. мужичище — мужичи́ще іменник чоловічого роду, істота зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. мужичище — -а, ч., заст., зневажл. Збільш. до мужик 1-3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мужичище — МУЖИЧИ́ЩЕ, а, ч., зневажл. Збільш. до мужи́к 1–3. – І говорив же [писар], і приказував, щоб не лізли сюди до мене ввечері! Ні, таки лізуть, мов ті свині, оці мужичища!.. (І. Нечуй-Левицький).  Словник української мови у 20 томах
4. мужичище — Мужичище, -ща м. ув. отъ мужик.  Словник української мови Грінченка