мукнути

МУ́КНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до му́кати.

Рипнули хатні двері, стиха мукнула в сінях корова… (М. Ол., Леся, 1960, 52);

— Гм? — мукнув Карпо, стоячи коло хати (Н.-Лев., II, 1956, 370);

Сивий дідусь щось мукнув до Маметки, і той в одну мить зник і також непомітно з’явився (Досв., Гюлле, 1961, 42).

Значення в інших словниках

1. мукнути — му́кнути дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. мукнути — -ну, -неш, док. Однокр. до мукати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мукнути — МУ́КНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до му́кати. Рипнули хатні двері, стиха мукнула в сінях корова... (М. Олійник); – Гм? – мукнув Карпо, стоячи коло хати (І. Нечуй-Левицький); Сивий дідусь щось мукнув до Маметки, і той в одну мить зник і також непомітно з'явився (Олесь Досвітній).  Словник української мови у 20 томах
4. мукнути — МУГИ́КАТИ розм. (вимовляти "мг", "гм", "хм"), ГМИ́КАТИ розм., ХМИ́КАТИ розм., МУ́КАТИ розм. — Док.: муги́кнути, промуги́кати, гми́кнути, хми́кнути, му́кнути, прому́кати. Солдат показує фельдфебелю свою записну книжку, фельдфебель схвально мугиче (Ю.  Словник синонімів української мови