муслін
МУСЛІ́Н, у, ч. Легка, тонка й м’яка тканина.
Вона [Сусанна] проплила од порога до столу, мов літня хмара, в своїх муслінах, по яких лізли урозтіч якісь безглузді лапаті квітки (Коцюб., II, 1955, 366);
*Образно. Вітер упав, вияснилося небо, але йшли морем широкі плисковаті хвилі, всі у піні, що тяглася за ними лахміттям брудно-білого мусліну (Тулуб, Людолови, І, 1957, 317).
Словник української мови (СУМ-11)