мушва

МУШВА́, и, ж., розм.

1. Збірн. до му́ха.

Шарудіння й ледве чутний.. гомін раптово вщухли (тільки мушва бриніла над головами) (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 301).

2. збірн. Те саме, що мо́шка.

В останньому промінні сонця грала дрібненька мушва і, мов сітка, мигтіла перед очима (Коцюб., І, 1955, 27);

А від комашні доводилося ховати обличчя під сітку або затуляти вуха і ніс клоччям, бо як залізе туди отруйна мушва та відкладе яєчка, то біда буде (Мур., Бук. повість, 1959, 69).

Значення в інших словниках

1. мушва — мушва́ іменник жіночого роду збірн., розм.  Орфографічний словник української мови
2. мушва — -и, ж., розм. 1》 Збірн. до муха. 2》 збірн. Те саме, що мошка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мушва — МУШВА́, и́, ж., розм. 1. Збірн. до му́ха. Шарудіння й ледве чутний .. гомін раптово вщухли (тільки мушва бриніла над головами) (О. Ільченко). 2. збірн. Те саме, що мошка́.  Словник української мови у 20 томах
4. мушва — МОШКА́ збірн. (дрібні двокрилі комахи), МОШВА́, МОШКАРА́ розм., МУШВА́ розм. Дзижчить мошка над скошеними травами (Г. Хоткевич); Над головою роєм вилася мошва та комарі (Ю. Збанацький); Який чудесний танок затіяла над пеньком мошкара! (О.  Словник синонімів української мови
5. мушва — Мушва, -ви ж. соб. Мухи. І де ця мушва береться? Харьк.  Словник української мови Грінченка