міжник

МІЖНИ́К, а́, ч., діал. Межа (у 2 знач.).

Хариті не видно: мабуть, не шляхом, а навпростець, міжниками побігла (Гр., І, 1963, 449).

Значення в інших словниках

1. міжник — міжни́к іменник чоловічого роду, істота діал.  Орфографічний словник української мови
2. міжник — -а, ч., діал. Межа (у 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. міжник — МІЖНИ́К, а́, ч., діал. Межа (у 2 знач.). Хариті не видно: мабуть, не шляхом, а навпростець, міжниками побігла (Б. Грінченко).  Словник української мови у 20 томах
4. міжник — МЕЖА́ (лінія, смуга поділу якої-небудь території, поверхні тощо), ГРАНЬ розм., ОБРУ́Б діал.; ОБНІ́ЖОК, ОБМІ́ЖОК розм., СУ́ГОЛОВОК розм., МЕЖНИ́К (МІЖНИ́К) діал. (вузька неорана смуга між ланами, городами тощо, що часто є водночас і стежкою або шляхом).  Словник синонімів української мови