мімічний

МІМІ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до мі́міка.

Коли він [Зарудний] почне зараз говорити про свою радість, не треба думати, що ця радість засяє раптом на його суворому, не багатому мімічними відтінками обличчі (Довж., Зач. Десна, 1957, 543);

Дарка навмисне зробила зухвале лице, наскільки вистачало в неї мімічних здібностей, але однаково професор не звертав більше уваги на неї (Вільде, Повнол. діти, 1960, 261);

// Виражений засобами міміки.

Мілевський підійшов до неї [Сані] перегортати ноти; між ними розмова мімічна (Л. Укр., II, 1951, 25);

Приваблює глядачів колоритна мімічна сценка за мотивами твору М. Гоголя "Сорочинськцй ярмарок" у виконанні родини Філіпенків (Літ. газ., 20.ХІІ 1960, 11).

Значення в інших словниках

1. мімічний — мімі́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. мімічний — -а, -е. Прикм. до міміка. || Виражений засобами міміки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мімічний — МІМІ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до мі́міка. Коли він [Зарудний] почне зараз говорити про свою радість, не треба думати, що ця радість засяє раптом на його суворому, не багатому мімічними відтінками обличчі (О.  Словник української мови у 20 томах
4. мімічний — Мімі́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)