мінувати

МІНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. і без додатка. Закладати міни для вибуху, для висадження в повітря чого-небудь.

Солдат під ганком викопав невеличку ямку і поклав туди якісь бляшані коробки. Потім почав загортати ямку землею. "Мінують"! — відразу промайнуло мені в голові (Сміл., Сашко, 1957, 198);

Щоночі привозили з спустошеного аеродрому авіабомби, а вдень мінували всі ходи до табору (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 712).

Значення в інших словниках

1. мінувати — мінува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. мінувати — -ую, -уєш, недок., перех. і без додатка. Закладати міни для вибуху, для висадження в повітря чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мінувати — МІНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що і без прям. дод. Закладати міни для вибуху, для висадження в повітря чого-небудь. Солдат під ґанком викопав невеличку ямку і поклав туди якісь бляшані коробки. Потім почав загортати ямку землею. “Мінують”!...  Словник української мови у 20 томах
4. мінувати — Мінува́ти, -ну́ю, -ну́єш (ставити міни)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)