мічурінка

МІЧУ́РІНКА, и, ж.

1. Жін. до мічу́рінець.

Ось тебе дівчата обступили. Молоді мічурінки, що ти з ними тільки, тільки-но садила Ці нові, невидані сорти (Вирган, Квіт. береги, 1950, 9);

Хлоп’я чи дівчинка певно доводить, що він мічурінець, що вона мічурінка (Вишня, II, 1956, 8).

2. Сорти зернових, плодових, овочевих і т. ін. культур, виведених вченим І. В. Мічуріним або його послідовниками.

Чудові.. якості Мічурінки: вона добре витримує посуху, не вилягає і не осипається, а продуктивністю в два-три рази переважав ярі тверді пшениці (Колг. Укр., 10, 1962, 8);

Дві вишні — одна по імені лотівка розлога, друга — родюча мічурінка (Рад. Укр., 5.УІІ 1946, 3).

Значення в інших словниках

1. мічурінка — мічу́рінка 1 іменник жіночого роду сорт мічу́рінка 2 іменник жіночого роду, істота послідовниця Мічуріна  Орфографічний словник української мови
2. мічурінка — -и, ж. 1》 Жін. до мічурінець. 2》 Сорти зернових, плодових, овочевих і т. ін. культур, виведених І. В. Мічуріним та його послідовниками.  Великий тлумачний словник сучасної мови