м’яло

М’Я́ЛО, а, с.

1. Те саме, що макогі́н.

— Мовчи, невістко.. Як ухвачу м’яло, виб’ю тобі зуби! (Чуб., V, 1874, 696);

Висить м’яло на кілку. Буде жінці і дяку… (Барв., Опов.., 1902, 340).

2. перен., зневажл. Млява, нерішуча людина.

— Лежить оце м’яло, оцей лежень, неначе колода!.. — було кричить він (Н.-Лев., І, 1956, 607).

Значення в інших словниках

1. м’яло — М’я́ло, -ла, -лу  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)