м’ята
М’ЯТА, и , ж.
1. Багаторічна трав’яниста запашна рослина родини губоцвітих з довгасто-еліптичними листками та дрібними квітками, зібраними в густі пазушні кільця.
Навкруги ллються пахощі лелій, левкоїв, рожі та м’яти (Н.-Лев., III, 1956, 316);
Он і грядочка з квітками — така малесенька, а чого там тільки нема, й канупер, і м’ята кучерява, ще й повної рожі кущик (Л. Укр., III, 1952, 493);
Листя м’яти містить дуже цінну ефірну олію, яка широко використовується в медичній, парфюмерній, кондитерській, лікеро-горілчаній та інших галузях промисловості (Хлібороб Укр., 5, 1966, 18).
2. Настій, відвар із цієї рослини.
Ростила сина, викохувала, маленьким в любистку та м’яті купала (Коз., Вибр., 1947, 88).
Словник української мови (СУМ-11)