м’ятий

М’Я́ТИЙ, а, е.

1. Який зім’явся, став пом’ятим.

І знову м’ятий розгортає лист Сошенко — і на контури Сатурна уважно дивиться (Рильський, III, 1961, 219);

В плащі, який не кидається в очі, У капелюсі, м’ятому, старому, Вапцаров сам виходить серед ночі Із потайного і глухого дому (Воронько, Тепло.., 1959, 165);

Схили [даху] вкривали ..зв’язками м’ятої соломи (Дерев. зодч. Укр., 1949, 64).

2. Перетворений у м’яку масу чавленням.

У великій мисці парувала м’ята картопля (Перв., Дикий мед, 1963, 328);

М’яті ягоди.