м’яч

М’ЯЧ, а́, ч. Суцільна або порожня всередині куля з пружного матеріалу, що відскакує, вдаряючись об тверду поверхню.

Гей, діти-мотилята! А годі вам цяцьками грать. М’яч бить, метелики ганять: Я байку розкажу — послухайте, хлоп’ята! (Бор., Тв., 1957, 129);

Коли б воля — побіг би він тепер на улицю до хлопців у м’яча грати, свинку туряти! (Мирний, IV, 1955, 28);

*У порівн. Глянеш: через поле Перекотиполе, Наче м’яч, плига. (Граб., І, 1959, 301).

Значення в інших словниках

1. м’яч — М’яч, м’яча́, -че́ві, -че́м; м’ячі́, -чі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)