надіватися

НАДІВА́ТИСЯ¹, а́ється, недок., НАДІ́ТИСЯ, і́неться, док.

1. Одягатися на кого-, що-небудь;

// Натягуватися на який-небудь предмет.

2. Приладжуватися, прикріплюватися на кому-, чому-небудь.

3. тільки недок. Пас. до надіва́ти.

НАДІВАТИ́СЯ², а́юся, а́єшся, недок., діал. Сподіватися.

А ти б на чуже не надівалась, а коло свого дбала (Сл. Гр.);

Бо я тужу, бо я плачу. Сльозами вмиваюсь, Веселої годиноньки Вже не надіваюсь (Пісні та романси.., II, 1956, 56).

Значення в інших словниках

1. надіватися — надіва́тися 1 дієслово недоконаного виду одягатися надіва́тися 2 дієслово недоконаного виду сподіватися діал.  Орфографічний словник української мови
2. надіватися — I -ається, недок., надітися, -інеться, док. 1》 Одягатися на кого-, що-небудь. || Натягуватися на який-небудь предмет. 2》 Приладжуватися, прикріплюватися на кому-, чому-небудь. 3》 тільки недок. пас. до надівати. II -аюся, -аєшся, недок., діал. Сподіватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. надіватися — НАДІВА́ТИСЯ¹, а́ється, недок., НАДІ́ТИСЯ, і́неться, док. 1. Одягатися на кого-, що-небудь. “Прабошняхъ” – ідеться про черевики, легке домашнє взуття з черевної частини шкури, яке надівалося на босу ногу (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. надіватися — Надіва́тися, -ва́юся, -єшся гл. = сподіватися. Братчика з війська ся надіває. Голов. IV. 548. А ти б на чуже не надівалась, а коло свого дбала. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.  Словник української мови Грінченка