нажитий

НАЖИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нажи́ти.

Кому він ту славу передасть? Кому добро, віками нажите, перейде? (Мирний, IV, 1955, 221);

Думав отець ваш і волив тоді Порівну вас [дітей] наділити землею, Гірко нажитою нами в біді (Павл., Бистрина, 1959, 108).

Значення в інших словниках

1. нажитий — нажи́тий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. нажитий — див. НАБУТИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. нажитий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до нажити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. нажитий — НАЖИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до нажи́ти. Кому він ту славу передасть? Кому добро, віками нажите, перейде? (Панас Мирний); Думав отець ваш і волив тоді Порівну вас [дітей] наділити землею, Гірко нажитою нами в біді (Д. Павличко).  Словник української мови у 20 томах