наймитюга

НАЙМИТЮ́ГА, и, ч., зневажл. Те саме, що наймит 1.

Доорався та наймитюга Та до темного луга, Випрягає та наймитюга Та сірі воли з плуга (Нар. лірика, 1956, 142).

Значення в інших словниках

1. наймитюга — наймитю́га іменник чоловічого роду, істота зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. наймитюга — -и, ч. Збільш. до наймит.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наймитюга — НАЙМИТЮ́ГА, и, ч., зневажл. Те саме, що на́ймит 1. Доорався та наймитюга Та до темного луга, Випрягає та наймитюга Та сірі воли з плуга (з народної пісні); Отой решетилівський наймитюга, що про нього колись Нестір плів, справді міг тут збити капітал... (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах
4. наймитюга — Наймитюга, -ги м. ув. отъ наймит.  Словник української мови Грінченка