накривало
НАКРИВА́ЛО, а, с., рідко. Шматок тканини, яким покривають що-небудь; покривало.
Лиця ченців зсохлись на корінець, потемніли, такими ж були й руки, виставлені з-під накривала (Панч, Гомон. Україна, 1954, 143);
Накривало опустилось на землю, перед громадою виринула на гранітному п’єдесталі.. бронзова постать Кобзаря (Вітч., З, 1961, 154);
*Образно. Прокинешся одного ранку — надворі вже біло, і сніжок сіється й сіється. На стріхах — накривала, на городах — полотна, на кущах — шматки марлі (Гуц., З горіха.., 1967, 153).
Словник української мови (СУМ-11)