налиганий

НАЛИ́ГАНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до налига́ти;

// У знач. прикм.

Погонич повиймав занози з ярем, і налигані воли пішли пастися (Гр., II, 1963, 61);

Візок, запряжений однією конякою, стрибав по баюрах, а позаду розкидала ратицями налигана теличка (Панч, І, 1956, 266).

НАЛИ́ГАНИЙ², а, е, вульг. Який напився доп’яну; п’яний.

В цій церкві колись-то був за дяка Волоський, любив бога хвалити, та любив і в горло лити. Так і вмер налиганий (Свидн., Люборацькі, 1955, 20);

— Випив, то й помовч, коли, ти є людина… не смій співать налиганий (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 568).

Значення в інших словниках

1. налиганий — нали́ганий 1 дієприкметник прив'язаний нали́ганий 2 прикметник п'яний вульг.  Орфографічний словник української мови
2. налиганий — див. прив'язаний; п'яний  Словник синонімів Вусика
3. налиганий — I -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до налигати. || у знач. прикм. II -а, -е, вульг. Який напився доп'яну; п'яний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. налиганий — НАЛИ́ГАНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. до налига́ти. Погонич повиймав занози з ярем, і налигані воли пішли пастися (Б. Грінченко); Візок, запряжений однією конякою, стрибав по баюрах, а позаду розкидала ратицями налигана теличка (П. Панч).  Словник української мови у 20 томах
5. налиганий — П'Я́НИЙ (який перебуває у стані сп'яніння), НЕТВЕРЕ́ЗИЙ, ХМІЛЬНИ́Й, ЗАХМЕ́ЛЕНИЙ, ЗАХМЕЛІ́ЛИЙ, ПІДПИ́ЛИЙ, ПІДПИ́ТИЙ, ПІДНАПИ́ЛИЙ, СП'ЯНІ́ЛИЙ, НАПИ́ТИЙ розм., ПІДХМЕ́ЛЕНИЙ розм., НАЛИ́ГАНИЙ вульг. (який дійшов до стану сп'яніння).  Словник синонімів української мови
6. налиганий — Нали́ганий, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. налиганий — Налиганий, -а, -е 1) Съ надѣтымъ на рога налигачем (о рог. скотѣ). 2) Пьяный. Любив Бога хвалити, та любив і в горло лити. Так і вмер налиганий. Св. Л. 26. 3) Объѣвшійся.  Словник української мови Грінченка