намочувати

НАМО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАМОЧИ́ТИ, мочу́, мо́чиш, док., перех. Робити мокрим, вологим; змочувати чим-небудь або у чому-небудь.

Бабуня намочує рушник в оцті, і мама добре натирає ним Дарчині скроні (Вільде, Повнол. діти, 1960, 171);

Щоб не намочити волосся, Терезка підібрала його під голубу гумову шапочку (Томч., Готель.., 1960, 242);

Як захоче кого полаяти [Підситочок], говорить: — ..А щоб його дощик намочив (Тют., Вир, 1960, 80);

// Уміщати що-небудь на деякий час у рідину.

При весняному садінні корені саджанців рекомендується намочувати протягом 6 — 8 годин в воді (Сад. і ягідн., 1957, 184);

Мотря позбирала свої й Карпові сорочки й намочила в лузі (Н.-Лев., II, 1956, 301);

— Ти б її [баранину] порізав на шматочки та гарненько намочив у ночовках (Стор., І, 1957, 36).

Значення в інших словниках

1. намочувати — намо́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. намочувати — -ую, -уєш, недок., намочити, -мочу, -мочиш, док., перех. Робити мокрим, вологим; змочувати чим-небудь або в чому-небудь. || Уміщати що-небудь на деякий час у рідину.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. намочувати — НАМО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок. НАМОЧИ́ТИ, мочу́, мо́чиш, док., кого, що. Робити мокрим, вологим; змочувати чим-небудь або у чому-небудь.  Словник української мови у 20 томах
4. намочувати — МОЧИ́ТИ (робити мокрим), НАМО́ЧУВАТИ, ЗАМО́ЧУВАТИ, ЗМО́ЧУВАТИ, УМОЧА́ТИ (ВМОЧА́ТИ), УМО́ЧУВАТИ (ВМО́ЧУВАТИ) (робити мокрим, торкаючись рідини); ОБМО́ЧУВАТИ (занурюючи в рідину); ПРОМО́ЧУВАТИ (просочуючи якоюсь рідиною); ПІДМО́ЧУВАТИ...  Словник синонімів української мови
5. намочувати — Намо́чувати, -чую, -єш сов. в. намочи́ти, -чу́, -чиш, гл. Намачивать, намочить. Не бий, не печи, — тільки язик намочи. Ном. № 11448. Щоб тебе дощ намочив! посл. Намочила сорочки.  Словник української мови Грінченка