напасть

НА́ПА́СТЬ, і, ж. Біда, нещастя, неприємність.

— А знаєте що? Щоб не було напасті якої, краще розійтись. Чого ми будемо дивитися, як пани дуріють (Мирний, III, 1954, 287);

— І, лишенько, — об поли вдарила жінка: — ну, дня того нема, щоб не було якої напасті (Головко, І, 1957, 89);

*У порівн. Нечистий обплутав мене, неначе яка напасть (Н.-Лев., III, 1956, 274);

Боєць боявся Сагайди, як напасті (Гончар, III, 1959, 31);

// Усе те, що приносить біду, нещастя, неприємність.

— Раз війна, то вже і всякі інші напасті — і голод, і сипняк… (Головко, II, 1957, 441);

— Ми буряним, розгніваним ударом фашистську напасть знищили лиху (Гонч., Вибр., 1959, 216);

Віки люди не могли збавитись пирію, вивести з ланів страшну напасть, а тепер рілля як сонце, на очах збулось неосяжне диво… (Горд., Дівчина.., 1954, 27).

Що за на́па́сть! — уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь.

— За вами скоро нікуди не встигнеш. Ну, що за напасть! (Довж., І, 1958, 177).

Значення в інших словниках

1. напасть — напа́сть іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. напасть — Біда, нещастя, горе, лихо, кара Божа; (невелика) прикрість, неприємність, пригода, халепа, з. нападок, пеня; (наслана) етн. напуст, напуск.  Словник синонімів Караванського
3. напасть — див. багато; біда  Словник синонімів Вусика
4. напасть — [напас'т'] -с'т'і, ор. -с'т'у  Орфоепічний словник української мови
5. напасть — -і, ж. Біда, нещастя, неприємність. || Усе те, що приносить біду, нещастя, неприємність. Що за напасть! — уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. напасть — НА́ПА́СТЬ, і, ж. 1. Біда, лихо, нещастя або неприємність. – Напасть, бабо, не по дереву ходить, а по людях, – промовив до неї Пищимуха (Панас Мирний); Та не озлився він Денис, як те бува в калік, І та напасть лиха натури не змінила (М.  Словник української мови у 20 томах
7. напасть — на́пасть 1. біда, нещастя, горе (ср, ст) 2. прикрість, неприємність (ср, ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. напасть — Бог не напасть. Бог лиха не бажає нікому. Без напасти не прожити. Так у життю не буває, щоб ніякої напасти не було. Від напасти не пропасти. Треба її побороти, щоб не терпіти. І на печі чоловіка напасть найде. За нею шукати не треба, вона сама прийде.  Приповідки або українсько-народня філософія
9. напасть — НЕЩА́СТЯ (нещаслива пригода, подія, що завдає кому-небудь страждання; душевний стан людини чи людей або соціально-моральний стан людей, народу, країни, зумовлений нещасливою подією, стражданням і т. ін.), БІДА́, ГО́РЕ підсил., ЛИ́ХО підсил.  Словник синонімів української мови
10. напасть — Напа́сть, -сти, -сті, -стю; -па́сті, -стей  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. напасть — Напасть, -сти ж. 1) Напасть, придирка. Хто хоче напасти, най того Бог поб'є. Камен. у. 2) Бѣда, несчастіе. Чи довго жити у сій напасті? Що Бог дасть, то не напасть. Ном. № 60. 3) Штрафъ, пеня. Мені оце присудив мировий платити 40 р. напасти. Остер.  Словник української мови Грінченка