наплакуватися

НАПЛА́КУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., рідко, НАПЛА́КАТИСЯ, а́чуся, а́чешся, док.

1. Багато, досхочу плакати.

Хто сиротою не бував, той не наплаку-вався (Укр.. присл.., 1955, 136);

Наплакався [кобзар]. Струни рвані Три перебирає (Шевч., І, 1963, 155);

На кладовищі що вже наплакались, що вже натужилися. Надвечір, як додому вернулись, кожна не в силі вже була ні плакати, ні на ногах у стояти (Головко, II, 1957, 361).

2. перен., розм. Переживати, переносити багато горя, неприємностей.

Нащо його мати на світ породила? Хіба щоб наплакавсь та взяла могила? (Граб., І, 1959, 594);

Скільки наплакалась [Надія] потім, набідувалась (Баш, На.. дорозі, 1967, 84).

Значення в інших словниках

1. наплакуватися — напла́куватися дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. наплакуватися — -уюся, -уєшся, недок., рідко, наплакатися, -ачуся, -ачешся, док. 1》 Багато, досхочу плакати. 2》 перен., розм. Переживати, зазнавати чимало горя, неприємностей.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наплакуватися — НАПЛА́КУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., рідко, НАПЛА́КАТИСЯ, а́чуся, а́чешся, док. 1. Багато, досхочу плакати. Хто сиротою не бував, той не наплакувався (прислів'я); Наплакався [кобзар]. Струни рвані Три перебирає (Т.  Словник української мови у 20 томах