напутіння

НАПУТІ́ННЯ, я, с., заст. Дія за знач. напути́ти.

Вона давно звикла слухати.. напутіння од своєї мачухи і вже не огризалась (Н.-Лев., V, 1966, 233).

Значення в інших словниках

1. напутіння — напуті́ння іменник середнього роду арх.  Орфографічний словник української мови
2. напутіння — -я, с., заст. Дія за знач. напутити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. напутіння — НАПУТІ́ННЯ, я, с., заст. Дія за знач. напути́ти. Вона давно звикла слухати .. напутіння од своєї мачухи і вже не огризалась (І. Нечуй-Левицький).  Словник української мови у 20 томах