народник
НАРО́ДНИК, а, ч. Прихильник народництва.
Народники не розуміли законів суспільного розвитку і вважали капіталізм в Росії "випадковим" явищем (Біогр. Леніна, 1955, 10);
Наприкінці 60-х років [XIX ст.] революційну боротьбу проти царизму повели народники, серед яких були дуже поширені дрібнобуржуазні теорії соціалізму і які були противниками марксизму (Іст. УРСР, І, 1953, 506).
Словник української мови (СУМ-11)