насад

НАСА́Д, а, ч.

1. Основа, на якій тримається ящик воза.

Повозку вашу щось підняло трохи спереду й незабаром наче в рів спустило, колеса стукнулись, насад затріщав (Мирний, IV, 1955, 322);

Попереду, впираючись рогами аж у насад воза, повагом виступав баран з рогами, закрученими в кілька кілець (Коз., Нові потоки, 1948, 252).

2. діал. Перекладина між копилами, якою укріплюються полозки в санях.

Значення в інших словниках

1. насад — наса́д іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. насад — -а, ч. 1》 Основа, на якій тримається ящик воза. 2》 діал. Перекладина між копилами, якою укріплюються полозки в санях.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. насад — НАСА́Д, а, ч. 1. Основа, на якій тримається ящик воза. Повозку вашу щось підняло трохи спереду й незабаром наче в рів спустило, колеса стукнулись, насад затріщав (Панас Мирний); Попереду, впираючись рогами аж у насад воза...  Словник української мови у 20 томах
4. насад — Корабель, судно  Словник застарілих та маловживаних слів
5. насад — Насад, -ду м. 1) Часть телѣги: подушка поверхъ оси. Рудч. Чп. 249. Садися ж іззаду та не поламай насаду. Чуб. V. 635. 2) Часть саней (керчуг), которыми гуцулы свозятъ срубленныя деревья: перекладина, лежащая на копилах и связывающая полозья; такихъ перекладинъ въ саняхъ двѣ. Шух. I. 180.  Словник української мови Грінченка