насиченість

НАСИ́ЧЕНІСТЬ, ності, ж.

1. Абстр. ім. до наси́чений.

Надмірна насиченість організму органічними кислотами порушує обмін речовин, функціональну діяльність печінки (Колг. Укр., 8, 1962, 12);

Краса молодого сучасника — в духовній насиченості його життя, в інтелектуальному і емоційному багатстві (Вітч., 9, 1963, 169);

Насиченість соціалістичного сільського господарства технікою дала можливість повністю механізувати багато процесів (Іст. УРСР, II, 1957, 701).

2. Великий ступінь вмісту чого-небудь.

В народних килимах, як правило, вживається досить обмежена кількість кольорів, але завдяки їх насиченості, вдалому добору і поєднанню досягається яскраве і сильне колористичне звучання (Нар. тв. та етн., 2, 1963, 62).

Значення в інших словниках

1. насиченість — наси́ченість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. насиченість — [насичеин'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у  Орфоепічний словник української мови
3. насиченість — -ності, ж. 1》 Абстр. ім. до насичений. 2》 Великий ступінь вмісту чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. насиченість — НАСИ́ЧЕНІСТЬ, ності, ж. 1. Абстр. ім. до наси́чений. Характерним для Дніпропетровщини є велика насиченість її промисловими підприємствами (І.  Словник української мови у 20 томах