настановлений
НАСТАНО́ВЛЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до настанови́ти¹.
Біля дівчат походжає найстарша робітниця, вона настановлена, щоб глядіти, аби хто чого не зіпсував чи не вкрав (Л. Укр., III, 1952, 491);
— А озброїв їх [грабіжників] і підбурив Юрко Семенович, управитель Печорський, настановлений архімандритом Плетенецьким (Тулуб, Людолови, II, 1957, 142).
Словник української мови (СУМ-11)