настачати

НАСТАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАСТА́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Постачаючи, задовольняти чиї-небудь потреби в чомусь.

— Батько напозичався в пана грошей на одробіток, насилу настачає хліба на сім’ю.., — сказала баба Хівря (Н.-Лев., IV, 1956, 216);

[Настя:] А лопає бісова дітвора так, що й харчів на них не настачиш (К.-Карий, II, 1960, 171);

— Он бібліотекарка з клубу, Олександра Петрівна, скаржиться, що не настачить книжок нашим колгоспникам (Крот., Сини.., 1948, 41).

Значення в інших словниках

1. настачати — настача́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. настачати — Постачати, достачати, доставляти, приставляти, забезпечувати, д. настарчати, достарчати; док. НАСТАЧИТИ, жм. настягатися.  Словник синонімів Караванського
3. настачати — -аю, -аєш, недок., настачити, -чу, -чиш, док., перех. Постачаючи, задовольняти чиї-небудь потреби в чомусь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. настачати — НАСТАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАСТА́ЧИТИ, чу, чиш, док., чого і без прям. дод. Постачаючи, задовольняти чиї-небудь потреби в чомусь. – О, я знаю вас! Вам тільки грошей настачай, а заробити грошей, то й нема (І.  Словник української мови у 20 томах
5. настачати — НАСТА́ЧИТИ чого (заготувати, запасти в потрібній, достатній кількості); НАСТА́ЧИТИСЯ розм., НАБРА́ТИСЯ розм., НАГОТУВА́ТИСЯ (НАГОТО́ВИТИСЯ) рідше (звичайно в сполуч. з не або в питальних конструкціях риторичного характеру зі сл. хіба, де тощо). — Недок.  Словник синонімів української мови
6. настачати — Настача́ти, -ча́ю, -ча́єш; наста́чити, -ста́чу, -чиш, -чать; наста́ч, -та́чте кому чого  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)