наський

НА́СЬКИЙ, а, е, займ. присв., розм. Те саме, що наш.

По наському звичаю треба пить горілку до чаю (Номис, 1864, № 11540);

Юдун ляп себе по другій кишені та й вийняв ковбасу та тільки не наську, а німецьку (Кв.-Осн., II, 1956, 234);

— Бачимо, на шевському стільчику стоїть собі чоловік, з наських, видать, агітатором назвали його (Стельмах, І, 1962, 361).

Значення в інших словниках

1. наський — на́ський прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. наський — -а, -е, заст. Наш, не чужинний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наський — НА́СЬКИЙ, а, е, займ. присв., розм. Те саме, що наш. По наському звичаю треба пить горілку до чаю (Номис); Юдун ляп себе по другій кишені та й вийняв ковбасу та тільки не наську, а німецьку (Г.  Словник української мови у 20 томах
4. наський — На́ський, -ка, -ке (від наш)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. наський — Наський, -а, -е Нашъ, намъ принадлежащій, а не иностранный. Сим. 53. Чи щире воно там все наське, чи тільки наським помазалось? О. 1862. І. 76. Не корова не наська, а чорноморська. О. 1861. VI. 165. Наських пирогів ляхи не печуть. Ном. № 862.  Словник української мови Грінченка