нацукрований
НАЦУКРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нацукрува́ти;
// У знач. прикм.
На вечірці Крамаренко пив коньяк замість звичної для нього московської горілки, заїдав його нацукрованим лимоном (Мур., Свіже повітря.., 1962, 20).
Словник української мови (СУМ-11)