нашвидку
НАШВИДКУ́, присл. Квапливо, поспіхом, похапки.
— В путь Марія нашвидку збиралась (Шевч., II, 1953, 310);
Тихович нашвидку їв яйця, запиваючи їх каламутним чаєм (Коцюб., І, 1955, 205);
Віра нашвидку витерла вологою ганчіркою підлогу (Руд., Вітер.., 1958, 417).
Словник української мови (СУМ-11)