нашорошувати
НАШОРО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., НАШОРО́ШИТИ, шу, шиш, док., перех. Те саме, що насторо́жувати.
Він марив полюванням, далекий постріл нашорошував і кидав його в дріж (Гончар, Тронка, 1963, 307).
◊ Нашоро́шувати (нашоро́шити) ву́ха — те саме, що Насторо́жувати (насторожи́ти) ву́ха ( див. насторо́жувати).
Пес нашорошує вуха, хоче збагнути людську мову, а потім знову кидається на хлопчака (Стельмах, І, 1962, 219);
Зачувши людей, лисиця високо підняла голову, нашорошила вуха (Збан., Переджнив’я, 1955, 51);
Нашоро́шувати (нашоро́шити) ву́ха (у́ші, ву́хо, слух, ува́гу) — те саме, що Насторо́жувати (насторожи́ти) ву́ха (у́ші, ву́хо, слух, ува́гу) ( див. насторо́жувати).
— Молодице, нашорошуйте вуха, бо новина буде: є з чим по селу побігти! — гукнув Васюта на Катрю (Гр., II, 1963, 349);
Простяглася По діброві понад Дніпром Козацька ватага.. Хто балака, Хто кобзаря слуха. А Залізняк попереду Нашорошив уха (Шевч., І, 1951, 116).
Словник української мови (СУМ-11)