невлучання

НЕВЛУЧА́ННЯ, я, с. Промах, непопадання (при стрільбі).

За місяць у Кудрейка не було вже жодного невлучання. Уперте тренування давало блискучі наслідки (Донч., II, 1956, 289).

Значення в інших словниках

1. невлучання — невлуча́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. невлучання — -я, с. Промах (під час стрільби).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. невлучання — НЕВЛУЧА́ННЯ, я, с. Промах, непопадання (при стрільбі). За місяць у Кудрейка не було вже жодного невлучання. Уперте тренування давало блискучі наслідки (О. Донченко).  Словник української мови у 20 томах
4. невлучання — ПРО́МАХ (постріл, кидок, удар і т. ін. мимо цілі), НЕВЛУЧА́ННЯ, ПРОМА́ШКА розм. Лунали постріли, і падав шріт на воду,.. І, настрілявшися, вертались ми щасливі, Дарма що промахів чимало в нас було (М.  Словник синонімів української мови