недалечко
НЕДАЛЕ́ЧКО, розм. Присл. до недале́чкий.
На вулиці там недалечко стояла Громадка людей невелика (Л. Укр., І, 1951, 345);
— Ну, ось вже весілля недалечко, — побачимо, — гудуть дівчата (Вовчок, І, 1955, 189);
На їхню [друзів за океаном] свободу вдягають вуздечку, А вже від свободи в тюрму недалечко (Мал., Запов. джерело, 1959, 43);
Недалечко станції манячило село (Досв., Вибр., 1959, 30).
Словник української мови (СУМ-11)