недоречно

НЕДОРЕ́ЧНО. Присл. до недоре́чний.

— Згоріла моя хата, — каже баба, — разом із родом.. — От і добре, — недоречно відгукується Явтух, — беріть зілля та й рушайте до мого двору… (Ю. Янов., II, 1954, 188);

І жаль Катерині Антона, і сміх бере з нього, з себе, з усього цього світу, що так недоречно збудований (Чорн., Визвол. земля, 1950, 44);

// у знач. присудк. сл.

Семен Микитович.. терпляче слухав смішні вигуки обуреного діда. Сперечатися було недоречно (Коп., Вибр., 1948, 170).

Значення в інших словниках

1. недоречно — недоре́чно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. недоречно — не до ладу; не до речі; і гич не до речі, заст.; ні пришити, ні прилатати; ні в тин ні в ворота; не до шмиги, зневажл.; вискочити (вистрибнути) як Пилип з конопель, зневажл; вискочити (висунутися) як козак (як голий) з маку, зневажл.  Словник фразеологічних синонімів
3. недоречно — Невгаразд, невлад, невлуч, невлучно, невпору, невчас, невчасно, недоладно Фразеологічні синоніми: не до ладу; не до речі; не до шмиги; ніби навмисно; як комусь на сміх; як на безголов'я; як на біду; як на горе; як на гріх; як на зло; як на лихо; як на сміх; як на те; як на теє  Словник синонімів Вусика
4. недоречно — Присл. до недоречний. || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. недоречно — НЕДОРЕ́ЧНО. Присл. до недоре́чний. – Згоріла моя хата, – каже баба, – разом із родом .. – От і добре, – недоречно відгукується Явтух, – беріть зілля та й рушайте до мого двору... (Ю.  Словник української мови у 20 томах
6. недоречно — НЕВЛА́Д (перев. зі сл. говорити, відповідати і т. ін. — у невдалий, недоречний момент), НЕВПОПА́Д, НЕДОРЕ́ЧНО, НЕ ДО РЕ́ЧІ, НЕ ДО ДІ́ЛА, НЕДОЛА́ДНО, НЕ ДО ЛА́ДУ́, НЕВГАРА́ЗД розм. Сестра відповідала їй з неохотою й іноді невлад (А.  Словник синонімів української мови