незгасимо
НЕЗГАСИ́МО. Присл. до незгаси́мий.
Сонце те, що Ленін засвітив, На цілий світ палає незгасимо (Бойко, З Дон. краю, 1952, 8);
Усе нагадує про них [молодогвардійців] і незгасимо дише ними — світанки буднів осяйних бринять гудками голосними (Уп., Вірші.., 1957, 93).
Словник української мови (СУМ-11)