неокласик

НЕОКЛА́СИК, а, ч. Прихильник, послідовник неокласицизму.

До створення в 1925 р. буржуазно-націоналістичної організації "Вапліте" неокласики були найправішою групою літераторів, які виражали ідейно-класові і літературно-естетичні позиції української буржуазної, переважно націоналістичної, інтелігенції (Криж., М. Рильський, 1960, 25).

Значення в інших словниках

1. неокласик — неокла́сик іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. неокласик — -а, ч. Прихильник, послідовник неокласицизму. Поети-неокласики.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. неокласик — НЕОКЛА́СИК, а, ч. Прихильник, послідовник неокласицизму. До мистецького угруповання неокласиків належали, зокрема, такі чільні поети-перекладачі, як М. Рильський і М. Зеров (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах