неслава
НЕСЛА́ВА, и, ж. Погана думка, недобра слава про чиїсь дії, вчинки і т. ін.
На вовка неслава, а їсть овець Сава (Укр.. присл.., 1955, 167);
Дивуюсь: і чого про їх така ходить неслава, що це непевні люди? (Вас., IV, 1960, 23);
— Неслава, поговір іде про вас, що дуже ви бідні (Стельмах, І, 1962, 442).
◊ Вво́дити (ввести́) в несла́ву див. вво́дити;
У несла́ві ходи́ти — мати погану репутацію.
Словник української мови (СУМ-11)