нечутко
НЕЧУ́ТКО. Присл. до нечутки́й;
// Дуже тихо.
Маня вешталася нечутко коло столу з чаєм (Коб., III, 1956, 267).
Словник української мови (СУМ-11)НЕЧУ́ТКО. Присл. до нечутки́й;
// Дуже тихо.
Маня вешталася нечутко коло столу з чаєм (Коб., III, 1956, 267).
Словник української мови (СУМ-11)