нижній
НИ́ЖНІЙ, я, є.
1. Який міститься внизу, нижче інших подібних предметів; протилежне верхній.
Сухі нижні гіллячки кололи йому лице (Коцюб., II, 1955, 350);
Спить уже пасажирка на горішній лаві. Спить і на нижній лисий пасажир у жилетці (Головко, І, 1957, 455);
Зараз він щось уважно пише, бо навіть кінчик язика лежить на нижній губі (Стельмах, І, 1962, 135);
// Який подається низом.
Нижні м’ячі.
2. Який одягається під верхній одяг.
Вона все ж таки перетягла його через поріг і, не соромлячись, стала стягати з нього верхню і нижню сорочку (Тют., Вир, 1964, 474).
3. Який міститься недалеко від гирла ріки.
Ни́жній чин — назва солдата, на відміну від офіцера.
Офіцери були перебиті, а генерал Гофман піднятий на штики своїми нижніми чинами (Довж., І, 1958, 142).
Словник української мови (СУМ-11)