номінальний

НОМІНА́ЛЬНИЙ, а, е.

1. фін. Який виражається грошовою вартістю.

Номінальна зарплата.

2. Який тільки має яку-небудь назву, але не виконує своїх функцій, обов’язків і т. ін.

Володіння англійців було лише номінальне. Кебека залишалася французькою й католицькою провінцією (Кулик, Записки консула, 1958, 70);

Мстислав хотів, очевидно, поставити Ростислава в становище номінального київського князя і зберегти за собою всю фактичну владу (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 569).

Значення в інших словниках

1. номінальний — номіна́льний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. номінальний — ФІН. обчислений у грошах; (керівник) формальний.  Словник синонімів Караванського
3. номінальний — [ном'інал'нией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. номінальний — -а, -е. 1》 фін. Який виражається грошовою вартістю. Номінальна величина — а) розрахункова, документально зафіксована, позначена величина, відносно якої здійснюється порівняння реальних величин, що відхиляються від неї; б) економічна величина...  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. номінальний — Названий  Словник чужослів Павло Штепа
6. номінальний — НОМІНА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. фін. Який виражається грошовою вартістю. Номінальна зарплата. 2. Який тільки має яку-небудь назву, але не виконує своїх функцій, обов'язків і т. ін. Володіння англійців було лише номінальне.  Словник української мови у 20 томах
7. номінальний — номіна́льний (від лат. nominalis – іменний) той, що існує тільки за назвою, на папері, не виконує свого призначення; ¤ н-а ціна – див. номінал; ¤ н-а заробітна плата – заробітна плата в грошовій формі.  Словник іншомовних слів Мельничука
8. номінальний — Номіна́льний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. номінальний — рос. номинальный (латин. nominalis — іменний) -той, що існує умовно (тільки за назвою), не виконує свого призначення, своїх функцій.  Eкономічна енциклопедія