обвалюватися
ОБВА́ЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ОБВАЛИ́ТИСЯ, ва́литься, док.
1. Раптово спадати вниз, відриваючись від чого-небудь внаслідок руйнування, зсуву і т. ін.
Сухий лес дуже щільний, навіть твердий, і на схилах не осипається, як пісок, а раптово обвалюється вертикальними пластами (Знання.., 9, 1965, 14);
В тому місці, де обвалився берег, утворилась тиха заводь, затінена старезною вербою (Кол., Терен.., 1959, 37);
// Руйнуватися від давності або втрачати первісні форми (про будівлі і споруди).
Старосвітський будиночок обваливсь, темніє розбитими вікнами (Вас., І, 1959, 268);
Колодязь.. уже багато років не чистили, а зруб зогнив і наполовину обвалився (Коз., Блискавка, 1962, 97).
2. Навально, з силою падати на кого-, що-небудь (про хвилі, струмені води і т. ін.).
Вода з безперервним шумом обвалювалась униз між кущі, звідки брали початок зрошувальні канави (Гончар, Таврія, 1952, 168);
Висока хвиля підхопила його, ніби хотіла викинути на берег. Не вийшло. Сама обвалилась з гуркотом на берег (Головко, І, 1957, 482);
*Образно. Він.. знав, що говорить не те, чого від нього чекають, що зараз на нього обвалиться лавина критики (Ткач, Плем’я.., 1961, 89).
3. Падати, руйнуючи своєю вагою неміцну опору; провалюватися.
Почав розказувати [Кирило], як обвалився на гнилому переході (Мирний, III, 1954, 72);
— Через річку вже не можна їздити, заборонено річковою охороною. Одні сани обвалилися біля берега (Ле, Право.., 1957, 294).
4. тільки недок. Пас. до обва́лювати.
Словник української мови (СУМ-11)