обклеювати

ОБКЛЕ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБКЛЕ́ЇТИ, е́ю, е́їш, док., перех.

1. Клеючи, наліплювати щось по поверхні чого-небудь.

Марія наділа халат, і вони почали обклеювати шибки на веранді, у вікнах, кладучи навхрест паперові стрічки на скло (Кучер, Чорноморці, 1956, 34);

Олеся звеліла обклеїти залу білими шпалерами (Н.-Лев., III, 1956, 212).

2. техн. Очищати рідину від побічних домішок додаванням клейкої речовини.

Значення в інших словниках

1. обклеювати — обкле́ювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. обклеювати — -юю, -юєш, недок., обклеїти, -ею, -еїш, док., перех. 1》 Клеючи, наліплювати щось по поверхні чого-небудь. 2》 тех. Очищати рідину від побічних домішок додаванням клейкої речовини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обклеювати — ОБКЛЕ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБКЛЕ́ЇТИ, е́ю, е́їш, док., що. 1. Клеючи, наліплювати щось по поверхні чого-небудь. Марія наділа халат, і вони почали обклеювати шибки на веранді, у вікнах, кладучи навхрест паперові стрічки на скло (В.  Словник української мови у 20 томах
4. обклеювати — ОБКЛЕ́ЮВАТИ (ОКЛЕ́ЮВАТИ) (клеючи, вкривати поверхню чого-небудь), ОБЛІ́ПЛЮВАТИ розм. — Док.: обкле́їти (окле́їти), обліпи́ти. Вони почали обклеювати шибки на веранді (В.  Словник синонімів української мови
5. обклеювати — Обкле́ювати, -кле́юю, -кле́юєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. обклеювати — Обкле́ювати, -кле́юю, -єш сов. в. обклеїти, -кле́ю, -їш, гл. Обклеивать, обклеить.  Словник української мови Грінченка