облесно
ОБЛЕ́СНО, рідко. Присл. до обле́сний.
Всі вітаються з ним сердечно і облесно і не дорікають йому в очі за те, що припізнився (Черемш., Вибр., 1952, 104);
— Що тобі, дочко моя? — облесно звернувся до неї отець. — Чому так рано? — Мати моя померли. Ховати треба (Цюпа, Назустріч.., 1958, 50).
Словник української мови (СУМ-11)