облямований

ОБЛЯМО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до облямува́ти.

До неділі біла літня сукня, облямована шовковими рожевими стрічками, вже була готова (Н.-Лев., III, 1956, 135);

До кімнати зайшла молода дівчина в пальті, облямованому хутром на полах і рукавах (Добр., Тече річка.., 1961, 3);

Чорні очі Замфірові, його довгасте, повне обличчя, облямоване низько стриженою чорною бородою, так і світяться задоволенням (Коцюб., І, 1955, 188);

На кожному дереві кришталеві грона, облямовані зеленим листям (Жур., Вел. розмова, 1955, 138);

Двір — тепер зелений та чистий, кругом облямований коморами, загородами (Мирний, І, 1949, 368);

// облямо́вано, безос. присудк. сл.

— Дворяни знали, які собі двері ставити! Дуб у два шари навхрест — по півтора дюйми стелина, на каруку і на гвинтах, ще й міддю облямовано (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 586).

Значення в інших словниках

1. облямований — облямо́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. облямований — див. прикрашений  Словник синонімів Вусика
3. облямований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до облямувати. || облямовано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. облямований — ОБЛЯМО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до облямува́ти. До неділі біла літня сукня, облямована шовковими рожевими стрічками, вже була готова (І. Нечуй-Левицький); До кімнати зайшла молода дівчина в пальті, облямованому хутром на полах і рукавах (С.  Словник української мови у 20 томах
5. облямований — Облямо́ваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)