обрізувати
ОБРІ́ЗУВАТИ, ую, уєш і рідко ОБРІЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБРІ́ЗАТИ, і́жу, і́жеш, док., перех.
1. Надрізуючи, вирівнювати краї або зменшувати розміри чого-небудь.
Миня на якійсь немудрящій машинці обрізав фотографії й недбало кидав їх на стіл (Перв., Дикий мед, 1963, 132);
Зайшов Яким і з дівчат якась. Якимові лінійки треба, шибку обрізати (Головко, II, 1957, 101);
Він обрізав сигару спеціальним ножичком (Смолич, Ми разом.., 1950, 35).
2. Ріжучи, відділяти частину від цілого.
Я сад поміщика маленьким у день за гривеник копав. З дерев обрізував там віти (Сос., II, 1958, 364);
Вельможі! хто царя не слуха, Таким обрізать ніс і уха (Котл., І, 1952, 186);
З-за кущів вискочили парубки, вхопили Василину за руки, обрізали коси ножицями та й побігли по греблі (Н.-Лев., II, 1956, 80);
// Зрізуючи, знімати плоди, листя і т. ін. з дерева, куща.
А вже як обрізують тютюн, то кожну бадилину, кожний лист у кожної дівки в руці бачить [тютюнник] (Григ., Вибр., 1959, 261);
// Ріжучи, порушувати цілість чого-небудь; перерізувати.
Зараз уже обрізали посторонки і відтягли забитого коня обіч (Головко, II, 1957, 569);
[Зорін:] О, коли б тоді він не обрізав ворожі дроти, полетіло б (показує на греблю) і це все (Баш, П’єси, 1958, 78).
◊ Обрі́зувати (обріза́ти, обрі́зати) шля́х до чого, кому — ліквідувати можливості до здійснення чого-небудь.
Гітлерівських посіпак викривали й обрізали їм шляхи до потаємного життя міста (Ю. Янов., II, 1954, 20).
3. с. г. Зрізувати або обламувати верхівку рослини або частину її пагонів, щоб підсилити плодоносіння, прискорити дозрівання і т. ін.
Плодові дерева щороку обрізують відповідно до їх індивідуальних і сортових особливостей (Колг. Укр., 7, 1956, 42);
Оленчук навчив офіцера, як обрізати кущі, як обкопувати (Гончар, II, 1959, 58).
4. перен., розм. Скорочувати, зменшувати розміри або кількість чого-небудь.
З простими москалями недобре поводився [Максим]: не тільки зобижав їх; ..почав обрізувати та обкраювати ті злиденні достачі (Мирний, І, 1949, 231);
"Св[ет] и тени" вийшло у мене "инородческое", .. боюсь тільки, що Фідлер знов обріже (Коцюб., III, 1956, 169).
5. Зрізуючи, знімати щось по всій поверхні чого-небудь.
Став .. у цьому салогоні й Грицько; діло його було обрізувати жир і кидати у казан (Мирний, І, 1954, 48);
Дівчата, обрізаючи конину, крадькома позирали на лейтенанта (Гончар, III, 1959, 269);
*Образно. Нічого вже не буде з його коханням, і треба скоріше обрізати його болючі шматки (Стельмах, II, 1962, 400).
6. перен., розм. Різко переривати кого-небудь (реплікою, окриком і т. ін.), змушуючи його замовкнути або висловитись інакше; обривати.
— Керувати радгоспом стали не хлібороби, а дачники. — Комуністи, товаришу Мірошниченко! — обрізав його Кульницький (Стельмах, II, 1962, 142);
— Ти, Москаленко, не базікай, роби своє діло, — обрізав його Голобородько (Голов., Тополя.., 1965, 274).
7. перен. Чітко виділяти, відмежовувати що-небудь собою (про річку, схил і т. ін.).
Від Круглика до самого лісу ішов луг, його звивисто обрізала темноводна річечка (Стельмах, Хліб.., 1959, 569).
8. недок., тільки обріза́ти, рел. Здійснювати обряд обрізання.
Словник української мови (СУМ-11)