Словник української мови в 11 томах

обсипати

ОБСИ́ПАТИ див. обсипа́ти.

ОБСИПА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ОБСИ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБСИ́ПАТИ, плю, плеш; мн. обси́плють; док., перех. і без додатка.

1. Обкидати, обтрушувати, покриваючи з усіх боків, по всій поверхні чим-небудь.

Часом очеретяний початок, зачеплений Соломією, лопався й обсипав її білим пухом, мов снігом (Коцюб., І, 1955, 361);

Цілими годинами укладала [Ядзя] волосся, обсипувала м’яким делікатним порошком і без того біле й гарне лице (Кобр., Вибр., 1954, 90);

Карпо ліг і всього себе.. обсипав білим піском, мов у простирадло загорнувся (Головко, І, 1957, 189);

Маринка ловила в долоні нетанучі сніжинки, обсипала ними тата (Мушк., Серце.., 1962, 284);

*Образно. Обсипає вечір нас золота порошею (Сос., Солов. далі, 1957, 120);

Ніч п’янила квітами, місяць обсипав срібним сяйвом дерева (Десняк, II, 1955, 412);

// Обкидати, закидати чимось кого-небудь з усіх боків.

За нею.. гналась дітвора та обсипала її грудками й порохом (Коцюб., І, 1955, 272);

// Посипати чимось навколо чого-небудь.

Дідова дочка.. обполола, обханючила [яблуньку] і пісочком обсипала (Ів., Укр.. казки, 1950, 89);

// Густо, рясно всівати (бризками, краплями і т. ін.).

Трава плуталась під ногами й обсипала гарячі ноги холодною росою (Н.-Лев., III, 1956, 338);

Прибій, б’ючись об прямовисний берег, обсипав бульвар водяним пилом (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 29);

Хмара наздогнала парусник і обсипала його дощем (Ю. Янов., ІІ, 1958, 59);

// безос.

Шура.. відкинула брезент.. Колючим дощем обсипало її гаряче обличчя (Гончар, III, 1959, 182);

// Сиплючись, обпадаючи, укривати, встеляти що-небудь шаром.

Білий цвіт вишні обсипає хату пелюстками і росою (Стельмах, І, 1962, 221);

*Образно. Зацвів небесною красою Очей твоїх небесний цвіт. І це весною, це в маю Обсипав душу він мою! (Олесь, Вибр., 1958, 243).

Обсипа́ти (обси́пати) ку́лями і т. ін. — сильно обстрілювати.

Піхота кинулась бігом… Ворог обсипав її картечним градом (Мирний, І, 1949, 232);

Тільки цюкни сокирою, так тебе й обсипле ракетами та кулями (Гончар, Новели, 1954, 39).

Обсипа́є (обси́пало, обси́пле) жа́ром (моро́зом, хо́лодом і т. ін.) кого — хтось раптово відчуває страх, тривогу, неспокій і т. ін.

— Знаєш: як розказала мені твоя мати, яку ви нужду, яке лишенько замолоду терпіли, то мене то в огонь укине, то морозом обсипле… (Мирний, І, 1949, 362);

Гната раз обсипає снігом, другий — жаром… Ах, це неправда!.. він не злочинець… він не хотів її смерті … (Коцюб., І, 1955, 76);

Остовпіла [Катря] й завмерла від несподіванки, злякано притулившись до чийогось тину. Так і обсипало всю дрижаками (Кучер, Трудна любов, 1960, 358);

Обсипа́ти (обси́пати) по́глядом кого — пильно дивитися на кого-небудь, виражаючи певні почуття.

Василько крутився біля.. хат з переможним виглядом, обсипав усіх вогнистим поглядом (Турч., Зорі.., 1950, 17);

Кинулась панна Соня до Антоніни Павлівни, хапаючи її за руки та заглядаючи в вічі. Та враз одняла свої руки, а її зненацька обсипала таким поглядом, що в бідної дівчини пропала всяка охота до сміху (Дн. Чайка, Тв., 1960, 48).

2. Скупчуючись у великій кількості, займати, густо вкривати кого-, що-небудь.

До мене й муха не пристає, а вас так і обсипають (Номис, 1864, № 14165);

Дзвенять бджоли, густо обсипали яблуню (Горд., Дівчина.., 1954, 136);

// Обступати, оточувати з усіх боків.

Підійшли [кролики], обсипали як сніг Матвія сивого, що сам посеред них, мов трусик (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 209);

Сподіваючись на гостинець, його, мов жолуді, обсипали ще п’ятеро дітлахів (Руд., Остання шабля, 1959, 212);

// перен. З’являтися у великій кількості.

— Де мені вас містити з дітворою, що вже знаю, що так і обсипле (Кв.-Осн., II, 1956, 153).

3. перен. Щедро наділяти когось чим-небудь.

За моє писаня [писання], то Ви мені не дякуйте і вдячністю не обсипайте (Стеф., III, 1954, 110);

[Юсуф:] В мене срібла-золота, скільки твоя душа забажає. Я всю тебе обсиплю перлами, обсиплю золотом, тільки будь весела! (Н.-Лев., II, 1956, 447);

Виховательки.. обсипали дівчинку найкращими побажаннями на дорогу (Вол., Наддн. висоти, 1953, 38);

// Спрямовувати щось на кого-небудь у великій кількості.

Тася стала обсипати поцілунками сонного сина (Дмит., Розлука, 1957, 126);

Раптом обсипали її всі допитами та докорами; але Оксана.. стояла мовчки (Л. Янов., І, 1959, 47);

Мелашка.. ніби не чула, як свекруха одразу обсипала її неласкавими словами (Н.-Лев., II, 1956, 322).

4. Скидати з себе листя, пелюстки, плоди і т. ін.

Волошки бризкали росою на.. ноги, червоні маки обсипали тріпотливі пелюстки (Донч., III, 1956, 70);

Обсипає верба віти, Станом поника… (Граб., І, 1959, 334);

// Струшувати, скидати з себе що-небудь сипке.

Вони [дерева] стоять над головою глядача [на екрані], обсипаючи сніг в об’єктив (Ю. Янов., II, 1958, 12);

// Струшувати, збивати (плоди, цвіт і т. ін.).

Вітер по траві ступає, цвіт із вишні обсипає (Тич., II, 1957, 229).

5. Доторкаючись до чогось сипкого, викликати його осування, опадання.

Потому [Карпо Петрович] почав спускатися в яр, .. обсипаючи шашкою глину (Коцюб., II, 1955, 377);

*Образно. І од Чорного моря й до моря, де одвічної криги блакить, обсипаючи залпами зорі, бій гігантів гримить і гримить… (Сос., II, 1958, 178).

6. безос., розм. Покривати висипом.

Губи обсипало.

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. обсипати — обси́пати дієслово доконаного виду обсипа́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. обсипати — Обкидати, обтрушувати, посипати; (цвітсям) укривати, устеляти; (листя) скидати, струшувати; тлк. ОБСИПАТИ, обсідати, оточувати.  Словник синонімів Караванського
  3. обсипати — I обс`ипатидив. обсипати. II обсип`ати-аю, -аєш і рідко обсипувати, -ую, -уєш, недок., обсипати, -плю, -плеш; мн. обсиплють; док., перех. і без додатка. 1》 Обкидати, обтрушувати, покриваючи з усіх боків, по всій поверхні чим-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обсипати — ОБСИ́ПАТИ див. обсипа́ти. ОБСИПА́ТИ, а́ю, а́єш, рідко ОБСИ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБСИ́ПАТИ, плю, плеш; мн. обси́плють; док. 1. кого, що, чим. Обкидати, обтрушувати, покриваючи з усіх боків, по всій поверхні чим-небудь.  Словник української мови у 20 томах
  5. обсипати — обсипа́є (осипа́є) / обси́пало (оси́пало) жа́ром ((гаря́чим) при́ском) кого, безос. 1. перев. недок. Хтось відчуває значне підвищення температури тіла; когось палить (у зв’язку з хворобою). Лікар спитав: — Морозить? — То морозить, то обсипає жаром.  Фразеологічний словник української мови
  6. обсипати — ОТОЧИ́ТИ (розташуватися, зайняти місце навколо кого-, чого-небудь), ОБСТУПИ́ТИ (ОСТУПИ́ТИ), ОПА́СТИ (ОБПА́СТИ), ОБТО́ВПИТИ розм., ОБСТА́ТИ розм., ОБСИ́ПАТИ (ОСИ́ПАТИ) рідше, ОКО́ЛИТИ рідко, ОБЛІПИ́ТИ підсил. розм., ОБЛИ́ПНУТИ підсил. розм.  Словник синонімів української мови
  7. обсипати — Обсипа́ти, -па́ю, -єш сов. в. обсипати, -плю, -плеш, гл. Осыпать, осыпать.  Словник української мови Грінченка