обсипати
ОБСИ́ПАТИ див. обсипа́ти.
ОБСИПА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ОБСИ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБСИ́ПАТИ, плю, плеш; мн. обси́плють; док., перех. і без додатка.
1. Обкидати, обтрушувати, покриваючи з усіх боків, по всій поверхні чим-небудь.
Часом очеретяний початок, зачеплений Соломією, лопався й обсипав її білим пухом, мов снігом (Коцюб., І, 1955, 361);
Цілими годинами укладала [Ядзя] волосся, обсипувала м’яким делікатним порошком і без того біле й гарне лице (Кобр., Вибр., 1954, 90);
Карпо ліг і всього себе.. обсипав білим піском, мов у простирадло загорнувся (Головко, І, 1957, 189);
Маринка ловила в долоні нетанучі сніжинки, обсипала ними тата (Мушк., Серце.., 1962, 284);
*Образно. Обсипає вечір нас золота порошею (Сос., Солов. далі, 1957, 120);
Ніч п’янила квітами, місяць обсипав срібним сяйвом дерева (Десняк, II, 1955, 412);
// Обкидати, закидати чимось кого-небудь з усіх боків.
За нею.. гналась дітвора та обсипала її грудками й порохом (Коцюб., І, 1955, 272);
// Посипати чимось навколо чого-небудь.
Дідова дочка.. обполола, обханючила [яблуньку] і пісочком обсипала (Ів., Укр.. казки, 1950, 89);
// Густо, рясно всівати (бризками, краплями і т. ін.).
Трава плуталась під ногами й обсипала гарячі ноги холодною росою (Н.-Лев., III, 1956, 338);
Прибій, б’ючись об прямовисний берег, обсипав бульвар водяним пилом (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 29);
Хмара наздогнала парусник і обсипала його дощем (Ю. Янов., ІІ, 1958, 59);
// безос.
Шура.. відкинула брезент.. Колючим дощем обсипало її гаряче обличчя (Гончар, III, 1959, 182);
// Сиплючись, обпадаючи, укривати, встеляти що-небудь шаром.
Білий цвіт вишні обсипає хату пелюстками і росою (Стельмах, І, 1962, 221);
*Образно. Зацвів небесною красою Очей твоїх небесний цвіт. І це весною, це в маю Обсипав душу він мою! (Олесь, Вибр., 1958, 243).
Обсипа́ти (обси́пати) ку́лями і т. ін. — сильно обстрілювати.
Піхота кинулась бігом… Ворог обсипав її картечним градом (Мирний, І, 1949, 232);
Тільки цюкни сокирою, так тебе й обсипле ракетами та кулями (Гончар, Новели, 1954, 39).
◊ Обсипа́є (обси́пало, обси́пле) жа́ром (моро́зом, хо́лодом і т. ін.) кого — хтось раптово відчуває страх, тривогу, неспокій і т. ін.
— Знаєш: як розказала мені твоя мати, яку ви нужду, яке лишенько замолоду терпіли, то мене то в огонь укине, то морозом обсипле… (Мирний, І, 1949, 362);
Гната раз обсипає снігом, другий — жаром… Ах, це неправда!.. він не злочинець… він не хотів її смерті … (Коцюб., І, 1955, 76);
Остовпіла [Катря] й завмерла від несподіванки, злякано притулившись до чийогось тину. Так і обсипало всю дрижаками (Кучер, Трудна любов, 1960, 358);
Обсипа́ти (обси́пати) по́глядом кого — пильно дивитися на кого-небудь, виражаючи певні почуття.
Василько крутився біля.. хат з переможним виглядом, обсипав усіх вогнистим поглядом (Турч., Зорі.., 1950, 17);
Кинулась панна Соня до Антоніни Павлівни, хапаючи її за руки та заглядаючи в вічі. Та враз одняла свої руки, а її зненацька обсипала таким поглядом, що в бідної дівчини пропала всяка охота до сміху (Дн. Чайка, Тв., 1960, 48).
2. Скупчуючись у великій кількості, займати, густо вкривати кого-, що-небудь.
До мене й муха не пристає, а вас так і обсипають (Номис, 1864, № 14165);
Дзвенять бджоли, густо обсипали яблуню (Горд., Дівчина.., 1954, 136);
// Обступати, оточувати з усіх боків.
Підійшли [кролики], обсипали як сніг Матвія сивого, що сам посеред них, мов трусик (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 209);
Сподіваючись на гостинець, його, мов жолуді, обсипали ще п’ятеро дітлахів (Руд., Остання шабля, 1959, 212);
// перен. З’являтися у великій кількості.
— Де мені вас містити з дітворою, що вже знаю, що так і обсипле (Кв.-Осн., II, 1956, 153).
3. перен. Щедро наділяти когось чим-небудь.
За моє писаня [писання], то Ви мені не дякуйте і вдячністю не обсипайте (Стеф., III, 1954, 110);
[Юсуф:] В мене срібла-золота, скільки твоя душа забажає. Я всю тебе обсиплю перлами, обсиплю золотом, тільки будь весела! (Н.-Лев., II, 1956, 447);
Виховательки.. обсипали дівчинку найкращими побажаннями на дорогу (Вол., Наддн. висоти, 1953, 38);
// Спрямовувати щось на кого-небудь у великій кількості.
Тася стала обсипати поцілунками сонного сина (Дмит., Розлука, 1957, 126);
Раптом обсипали її всі допитами та докорами; але Оксана.. стояла мовчки (Л. Янов., І, 1959, 47);
Мелашка.. ніби не чула, як свекруха одразу обсипала її неласкавими словами (Н.-Лев., II, 1956, 322).
4. Скидати з себе листя, пелюстки, плоди і т. ін.
Волошки бризкали росою на.. ноги, червоні маки обсипали тріпотливі пелюстки (Донч., III, 1956, 70);
Обсипає верба віти, Станом поника… (Граб., І, 1959, 334);
// Струшувати, скидати з себе що-небудь сипке.
Вони [дерева] стоять над головою глядача [на екрані], обсипаючи сніг в об’єктив (Ю. Янов., II, 1958, 12);
// Струшувати, збивати (плоди, цвіт і т. ін.).
Вітер по траві ступає, цвіт із вишні обсипає (Тич., II, 1957, 229).
5. Доторкаючись до чогось сипкого, викликати його осування, опадання.
Потому [Карпо Петрович] почав спускатися в яр, .. обсипаючи шашкою глину (Коцюб., II, 1955, 377);
*Образно. І од Чорного моря й до моря, де одвічної криги блакить, обсипаючи залпами зорі, бій гігантів гримить і гримить… (Сос., II, 1958, 178).
6. безос., розм. Покривати висипом.
Губи обсипало.
Словник української мови (СУМ-11)