обтикати

ОБТИ́КАТИ див. обтика́ти.

ОБТИКА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ОБТИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБТИ́КАТИ, и́чу, и́чеш, док., перех. Утикати що-небудь навколо чогось.

Зоя з Сандом вимазували хату, прали, білили, обтикували ікони (Коб., III, 1956, 488);

Господиня за лелію дбає, — обполола чистенько, ще й прутиками обтикала для захисту (Л. Укр., III, 1952, 493);

// Утикати щось по поверхні чого-небудь.

Дівчина щовесни насівала кручених паничів та королевого цвіту. Потім обтикала землю лозою (Гончар, IV, 1960, 40);

На другому столі убирали шишками та голубками здоровий та довгий коровай: обтикали його.. родзинками (Н.-Лев., III, 1956, 73).

Значення в інших словниках

1. обтикати — обти́кати дієслово доконаного виду обтика́ти дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. обтикати — I обт`икатидив. обтикати. II обтик`ати-аю, -аєш і рідко обтикувати, -ую, -уєш, недок., обтикати, -ичу, -ичеш, док., перех. Утикати що-небудь навколо чогось. || Утикати щось по поверхні чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обтикати — ОБТИ́КАТИ див. обтика́ти. ОБТИКА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ОБТИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБТИ́КАТИ, и́чу, и́чеш, док., що. Утика́ти що-небудь одне за одним навколо чогось. Зоя з Сандом вимазували хату, прали, білили, обтикували ікони (О.  Словник української мови у 20 томах
4. обтикати — Обтикати, -каю, -єш сов. в. обтикати, -чу, -чеш, гл. Обтыкать, обтыкать. І барвінком обплете і руточкою обтиче. Чуб. III. 450. Обтикала всю голову квітками.  Словник української мови Грінченка