обшитий

ОБШИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обши́ти.

Це була звичайна носова хусточка, обшита по краях червоною заполоччю (Тют., Вир, 1964, 127);

І хата і будинки всенькі Обшиті наново були (Рудан., Тв., 1956, 78);

На високому березі з обшитою каменем набережною стояло село, красиве, нерозбите й мирне (Гончар, І, 1954, 436);

Були Троянці п’яні, ситі, Кругом обуті і обшиті, Хоть голі прибрели, як пень (Котл., І, 1952, 78);

// У знач. прикм.

Не раз пригадую: у валянках обшитих Виходив ти на тік півкопи змолотити (Рильський, І, 1960, 232).

Значення в інших словниках

1. обшитий — обши́тий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. обшитий — див. прикрашений  Словник синонімів Вусика
3. обшитий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обшити. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. обшитий — ОБШИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обши́ти. Це була звичайна носова хусточка, обшита по краях червоною заполоччю (Григорій Тютюнник); І хата і будинки всенькі Обшиті наново були (С.  Словник української мови у 20 томах
5. обшитий — (самі́ (ті́льки)) кістки́ та шкі́ра (шку́ра). Дуже, надто худий. — Не здужають (підпанки)! Сухі, як хорти: самі кістки та шкура (З. Тулуб); З тим Павлом їй ще буде клопоту. Геть занехаяв себе, кістки самі та шкіра (Ю. Бедзик).  Фразеологічний словник української мови